Интервью от 14 травня 7516 (2008) Владимира Витальевича Куровского.

Коли говорити про розвиток духовної організації, треба відмітити, що є розвиток кількісний, а є якісний. Наприклад, сьогодні – наші чільні духовні провідники, які мають право Ім`янарікати – нарікають в середньому від 350 до 600 людей в рік. Тому маємо значний прихід нових людей, та я не вважаю це розвитком. Для того, аби структурувалась й розвивалась організація, потрібна якісна підготовка духовних провідників – це головне. Хочемо ми того чи не хочемо, в суспільстві діє принцип – є духовний провідник, людина, яка бере на себе відповідальність – є громада, немає духовного провідника – немає й громади. Тому сьогодні ми докладаємо всі зусилля, аби відібрати та підготувати духовний чин РВ РПВ: гідних жреців, відунів та волхвів. Справа це тривала, але вдячна, це як сад ростити.

Відносно кількісного росту, сьогодні в нас загалом у світі 108 осередків. Та, на жаль, одні з них – сильні, потужні громади, а інші – лише спинаються на ноги. Для початку потрібно, аби вони всі послали своїх представників на навчання і офіційно зареєструвались як громади. Цей процес зараз триває, ну, а далі будемо працювати. Скажу відверто, в ініціативних групах проблем немає. Раз на тиждень отримуємо дзвінок з бажанням створити осередок, та сьогодні ми дуже прискіпливі і не поспішаємо усім казати – так. Волієм, хай буде менше, та якісніше.

 

Сьогодні працюємо над випуском Покону Рода Всевишнього – першого кола, 40 карбів. Також плануємо видати новий Требник, написана нова, більш розширена книга «Слов’янське духовне цілительство – Жива», в Росії 10-ти тисячним накладом видана книга отця Богумира «Відичне Православ’я», отець Твердислав підготував україномовну книгу «Слави, Молитви і Замовляння», мати Лада – українське видння «Народження Бога». Окрім того, усі попередні російськомовні книги перекладаються українською. Україномовне «Народження Богині» вже вийшло новим виданням, готується Родолад і Зцілення карни. Зроблено багато, та планується ще більше. Завдяки вірно організованому матеріальному забезпеченню, ми маємо силу якісно розвиватись, безвідривно працюючи на Рідну Віру.

Я знаю, що багато, хто нас критикує за видавництво книг російською мовою, та я особисто вважаю це дуже вдалим пропагандистським кроком. Перш за все, стає зрозумілим, хто прийшов по Віру і Віду, а хто за націоналізмом та прагненням «духовної» зверхності над людьми. По-друге, на жаль, українські видавництва не настільки якісно поширюють свої книги по Україні (особливо україномовні). В той же час, московські видання широко розповсюджені, оскільки ми не можемо цьому зарадити – потрібно це використати. Тому я поїхав до Москви і видав у найбільшому видавництві вже чотири наші книги, і не бачу нічого поганого в тому, що люди дізнаються про рідне, велич та мудрість своїх предків саме з цих видань. Вже вийшло і розійшлось понад 40 тисяч книг в Росії та Україні. Та це ще малий тираж, зараз видавництво його поновлює, оскільки запланований вже розійшовся.

 

Сьогодні ми розглядаємо декілька ділянок щодо будівництва головного Храму РВ РПВ у Хмельницькому. Декілька архітекторів готують ескізні пропозиції та проекти. Цим безпосередньо займається один з родових волхвів, батько матінки Лади – Велемудр Ярославович Якимів, людина професійна, добре розуміється в будівництві. Продовжуємо збирати кошти на Храм, на жаль, ще не так багато жертвують православні рідновіри, набагато більше, люди інших вір і світоглядів, які зцілились чи покращили своє життя завдяки діяльності Академії Розвитку Людини «Родосвіт». Та я вірю, що це тимчасове явище, тому що сьогодні відмічається масовий прихід у громади насправді віруючих людей, для яких Рідна Православна Віра та її провідники беззаперечна святість.

 

Здоров’я, життєвий успіх, повнота духовної та тілесної самореалізації на шляху виконання свого Божествнного Покликання – це основа діяльності РВ РПВ. Тому, хтось мав взяти на себе відповідальність по створенню такого духовно-оздоровчого цетру. І я особисто, таку відповідальність взяв на себе. Ми з матінкою Ладою, за кошти нашої родини, придбали великий колгоспний будинок (700 кв.м) в с. Раштівці, поблизу священної для усіх православних рідновірів гори Богит. Біля будинку два озера, недалеко ліс, поруч гарна дорога, йде траса Тернопіль-Гусятин, тому дібратись дуже легко звідусіль. Там планується створення екопоселення, рідновірського скиту та стаціонарного відділення Православної Рідновірської Академії Віровідання (ПРАВ). Там також побудуємо Храм. В середині цього літа Центр прийме перших паломників у затишних, комфортабельних номерах, де люди зможуть оздоровитись сірководневою водою та попрацювати з цілителями Живи, костоправами і травниками тощо.

Проект достатньо великий, ми розуміємо, що за рік довести до ладу все не встигнемо, адже готуємо і лікувальний корпус, де будуть трав’яні ванни, бані, масажні кабінети тощо... та, головне, що є бажання, є люди, які готові там професійно працювати, тому з усім справимось.

Безпосередньо екопоселенням та скитом займається волхв Твердислав, лікувальним Центром- матінка Лада.

 

Сучасний жрець, відун чи волхв РВ РПВ – це людина з вищою освітою (часто з двома, трьома), яка пройшла відповідне навчання в академії ПРАВ. Володіє рідновірським віровіданням, релігієзнавець, цілитель, оратор, психолог, екстрасенс, ерудит – все в одному лиці. Одним словом – духовний отець (мати), який своїм власним прикладом веде людей до Віри і Віди. Завдяки підготовці, яку отримують наші духовні провідники, вони самозарадні. Їм не приходиться «жебрати» кошти у вірян, за домогою цілительства, духовно-психологічної роботи та навчально-просвітницької роботи в галузі поширення здорового, духовного способу життя - вони самі себе утримують і можуть забезпечити свої родини. Духовний Центр опікується усіма, хто вірно і відданно працює на благо Роду, як би не було, ми розуміємо, за людей треба дбати, тому ми сьогодні допомагаємо у придбанні квартир отцю Твердиславу та отцю Яровиту.

Наша Віра вчить: якщо ти дійсно духовно багатий і маєш чим прислужитись людям, тоді цей достаток завжди буде навколо тебе. Зауважу, жодної копійки з загальної скарбниці РВ РПВ на це не витрачено, більше того, Академія «Родосвіт» на власні кошти утримує двох найманих працівників Духовного Центру та видає усі україномовні книги, проводить заходи (школи і фестивалі). Ми беремо відповідальність за наших жреців, відунів та волхвів. Тому вимоги до духовних провідників – дуже високі, та й стати такими людьми сьогодні можуть далеко не всі. На даний момент найбільша проблема РВ РПВ – гідні кадри, та вже через рік - півтора стане значно легше. В академії ПРАВ вже навчаються близько 50 чоловік, та на новий навчальний рік зголосились на навчання також близько 50. Оскільки студенти ПРАВ самі створють громади та активно долучаються до діяльності існуючих, думаю, що все буде добре.

 

Ну, перш за все, навчаємо гармонічно взаємодіяти зі світом (законам Прави), зцілюємо духовно – силою Живи та інших Рідних Богів, травами, духовно-психологічно та багато іншого. Для цього ми відповідно навчаємо наших духовних провідників та проводимо додаткові посвяти, допомогаємо духовно зростати. Кожен старається допомогти один одному, підтримати. Адже насправді робота над собою – нелегка справа. Тут багато залежить від твого сприйняття світу, терпіння, хоча, якщо ти вірно розумієш Карби і живеш по них, все гармонізується і життя налагоджується. Одне з головних правил нашого світогляду: якщо в тебе щось не получається – шукай причину в собі, а не в інших. Виходячи лише тільки з цього, багато проблем вирішуються самі собою. Треба мати велику мужність, подивитись в обляччя своїм проблемам, легше звісно звинуватити когось, але це не є православний відичний світогляд.

Наші волхви – є взірцем, тому і з родиною має бути все гаразд, і з достатком, і зі здоров’ям. Зрозуміло, що є шлях, на якому ці питання вирішуються, та, як кажуть, шлях подолає лише той, хто самовідданно ним йде. Але дякуючи тому, що вони самі справились з життєвими проблемами, досягли певного духовного рівня, мають можливість своїм прикладом навчати людей.

 

Людина, яка має посвяту відаючого, повинна згармонізувати в собі усі протилежності. Тоді зникає напруга і немає перекосів ні в емоціях, ні в помислах. Зникає пристрасть, це один з головних моментів у світосприйнятті людини відаючої. Якщо вона на когось сердиться, ображається, а ще гірше поробляє чи мислить погано, це вже само собою означає її низький духовний рівень, і така людина не може гармонійно взаємодіяти з людьми. Більше того, вона постійно перебуває в колі темної Карни. Адже, кожного разу, негативні помисли, народжуюють в сотні раз більше негативних дій по відношенню до тебе. Світ, як дзеркало, ти йому посилаєш добро, воно тобі у відповідь в сто раз більше, і навпаки. Кожна думка матеріальна і повертається до господаря. Коли людина досягає такого духовного рівня, що думки і дії благостні, вона переходить у вищий вимір духовного розвитку, де може творити одним порухом думки і жити гармонійно. А до тих пір, вчиться, проходячи у житті «тяжкі» й болючі ситуації, йдучи шляхом пристрасті, а відповідно, і страждання.

Як пояснити, що таке благість? Коли я розповідаю про це на своїх проповідях, то приводжу такий приклад. От, коли серед ночі, ви прокидаєтесь і чуєте, як сусід за стінкою починає стукати молотком, у людини благосної, перше бажання, яке виникає - піти і допомогти йому, аби він скоріше закінчив, і всі були щасливі, а у людини, яка знаходиться у пристрасті – бажання образити чи фізично «вплинути». Як наслідок, всесвіт повертає кожному з цих людей сторицею: одному – щастя, а іншому – страждання. Хочу застерегти, на духовному шляху не потрібно нікого засуджувати, кожна людина досягає свого духовного рівня в межі своїх можливостей та внутрішньої природи, і це треба розуміти й давати можливості людям бути такими, як вони є, не осуджуючи і не звинувачуючи у вчинках.

 

Я вже говорив про те, що вимоги зростають, всі волхви, відуни, жреці, обрядодії є моїми учнями. Я дбаю про їхній духовний ріст, бо за них відповідаю і перед Богами, і перед людьми. Є межа, що людина може опанувати в цьому житті, в залежності від свого духовного розвитку. Якщо вона чесно працює над собою, розбирається зі своїми негативами, внутрішніми обмеженнями, розширяє своє духовне поле, усі життєві перепони зникають. Тоді вона може вчити інших, а як можна навчити інших чогось, чого ти сам не маєш. Тому, я щиро вітаю таку працю й саморозвиток і з радістю допомагаю. Коли, окрім належних «знань», людина дійсно розібралась з собою, стала фізично здоровою, має гарну родину і чудові родинні стосунки, навколо неї гарні та приязні люди, які її люблять і поважають, така людина має шанс стати відуном, волхвом. Той, хто, вважає, що достатньо просто провести обряд, вивчити декілька молитов і гарно вдягнутися, його місце деінде, а не в духовному чині Родового Вогнища.

Я щиро люблю і поважаю тих людей, які не змогли йти з нами по дорозі, і вибрали свій шлях. Це правильно, для когось і вони стануть вчителями.

Та мої учні – це моє дзеркало, якщо у них негаразди, це означає, що негаразди у мене. Подібне притягує подібне. Тому я постійно працюю на д собою, і вони разом зі мною йдуть до глибинного духовного самовдосконалення. Чим вищий чин, тим людина має бути більш високодуховною, добре знатися і жити по законах Праві.

Безумовно, що це процес, у кожного з нас є недоліки, та саме для того, аби їх виправити, ми сюди і прийшли. Та, коли ви приходите до дійсно відаючої людини на обряд, ви відчуваєте таку благість і піднесення, бажання жити та щастя. Цього наснаження вистачає звичайній людині на те, аби навести лад в родині, оздоровитись, розібратися зі своїми духовними та суспільними питаннями. Саме це має дати духовний провідник людині, наснажити її Світлом Рода Всевишнього. Але для цього, він сам має стати тим Світлом. Таких провідників не може бути багато, але повірте, їх буде достатньо для тих людей, які будуть потребувати їх.

 

Інакше не можна, як то кажуть, «рай» в окремо взятій державі не побудуєш. Родове Вогнище РПВ – міжнародна організація, тому проповідуємо усім світлим і праведним людям, допомагаємо, зцілюємо. Окрім того, не я сам відвідую усі ці закордонні громади – отець Богумир, отець Твердислав, отець Святогор також відданно працють на поширення нашого світогляду в Україні і світі. Хочеться відмітити і тих духовних провідників, які також натхненно і самовідданно проповідують та научають, на благо Роду, віддаючи свої духовні сили Україні – це отець Яровит, матінка Радомира, отець Богумир (Феодосія), проповідниці Світомира, Живиця та інші. Матінку Радомиру та Живицю запрошують вже і в Росію на зустрічі та проведення занять. Усі наші Провідники постійно розвиваються, вчаться, опановують нові простори, колективи людей, і це тішить. Радісно, що дякуючи таким поїздкам, у нас є громади в Росіїї, Татарстані, Казахстані, Німеччині, тепер вже буде в Америці. Та це лише початок шляху, ми несемо правічну Православну Відичну Культуру і водночас Новиий Світ всім орійським народам, тому провідників треба буде багато, і сидіти вдома нікому не прийдеться. Ми не зглянимося, як Україна-Русь, знову стане святою землею для слав`янооріїв та носієм найвищої духовної мудрості Прави.

 

На мою думку, проведення фестивалів-шкіл набагато більш ефективне, ніж проведення «звичайних» проповідницьких поїздок. Вони укріплюють існуючі громади, навчають та дозволяють залучити якісно нових людей. Ми плануємо проводитити фестивалі-школи систематично, з часом, у кожному обласному місті. Окрім того, проводимо щорічно два великі фестивалі на Купала та Рожаниць. На фестиваль «Купальський вінок», що проходитиме в Києві з 17 по 23 червня очікуємо понад 500 людей та на Міжнародний Слав`яно-Орійський фестиваль понад 1000 тисячу. Усе це стало можливим завдяки нашим книгам і попереднім фестивалям! Роботи чимало, та наші люди уже знають всю адміністративну роботу, тож працюємо відлагоджено.

 

Перш за все, самовдосконаленням, адже вимоги постійно зростають. Окрім того, багато з них, виступають викладачами наших Академій. Також готують нові книги до видання. А ще працють зі своїми духовними учнями (вогнищанами, відаючими), а це не легка і тривала робота. За кожним духовним провідником закріплена певна територія, якою він опікується. А ще важлива ланка – родина. Та родина не в розумінні - я і моя жінка, ні, це – діти, батьки, діди, сестри та брати, племінники, з ними також духовний провідник повинен працювати, бо це його снага і відповідальність перед родом.

 

Не просто, бракує часу, кожна хвилина на вагу золота, тому ночами приходиться жертвувати. Та вважаю себе дуже щасливим, і щодня дякую Богам за ту силу і мудрість, якої вони мене навчають, ведучи по життю. Без них неможливо би було щось зробити подібне. Кожного ранку в молитвах, відчуваю, як Боги наснажують, керують усім рухом вгору. Я чую, я бачу, Вони дійсно тримають свої десниці на «ралах» наших. Часто бачу, що, якби приймав рішення я сам, поступив би мабуть по- іншому, та шлях і методи насправді давно сплановані зверху. Це воістинну, ми лише руки Богів у Яві. Головне – бути вільним, не прив`язуватись до якихось стандартів. Бо часто буває так, що те, що вчора здавалось поганим – сьогодні виступає найкрашим та єдино можливим.

Важливо, щоби власна совість була чистою і духовний рівень був високим, інакше робити ту справу, яку ми робимо, буде неможливо. Часто здається, що кожен крок вже давно був запланований Всевишнім, навіть, коли бачиться, що попереду прірва – згодом з’ясовується, що ні, там є міст, але в той час ти не готовий був його побачити, дякуючи лише Вірі, ти стаєш на нього, і тоді саме це і є найкращий вибір. За весь період моєї духовної діяльності, я ще ні разу не пожалів за чимось, що було зроблено, бо все завжди виходить на краще. Для когось щось нове, може, здається незрозумілим та не в часі, та я вже живу на 3-5 років попереду. Саме це і є запорука успіху. Дуже дякую своїй дружині Ладі. В нашій родині немає такого поняття, що хтось йде попереду, а хтось позаду. Ні, одною поступ’ю, разом, ми творимо, те, заради чого і прийшли на цю Землю. Я дуже кохаю свою дружину і вдячний їй за те, що маю змогу з нею разом творити таку велику справу.

 

Родина у нас звичайна - діти, батьки. Лада виховує дітей, я їй у цьому допомагаю, ладує особисті відносини людей, пише книги. В усьому допомагає мені – ми з нею одне ціле, те, що роблю я, робить вона, і навпаки. Зараз вона надихає старшого сина Радомира на написання повчальних казок- розповідей для дітей, як краще донести закони Праві до дитячої свідомості. Окрім того, Радомир готує казки по Карбах, є у нас така задумка. А ще готується до проведення навчальних дитячих семінарів, де він вже також буде виступати частково вчителем, для своїх одноліток.

Злата, поки вчиться, усвідомлює, багато читає, цього року вже йде в перший клас. Бачить себе волхвинею, як тато і мама, слухаючи семінари, вже вчиться правильно мислити та жити.

Коли ми у від’їзді, з дітьми дідусь, який також дуже відповідально відноситься до їхнього виховання. За це ми йому дуже вдячні. Спасибі, батьку Володимире, за розмову, нехай Боги наснажують на велику працю. Любові та щастя Вам і Вашій родині.

 

Комментировать статьи могут только зарегистрированные пользователи. Перейти к регистрации